В останні роки міста по всьому світу все активніше інтегрують штучний інтелект (ШІ) у системи відеоспостереження для покращення моніторингу громадських просторів. Ці сучасні системи використовують складні алгоритми машинного навчання для аналізу живого відео в режимі реального часу з метою більш ефективного виявлення підозрілої поведінки та загроз безпеці, ніж традиційні методи. Такий впровадження відповідає ширшій тенденції застосування передових технологій для підвищення безпеки у міських зонах, що дозволяє вирішувати проблеми управління великими та складними населеннями, де своєчасне виявлення інцидентів має критичне значення для запобігання злочинам та захисту громадян. Системи відеоспостереження з підтримкою ШІ одночасно обробляють великі потоки даних із багатьох камер, швидко відзначаючи незвичайну активність для оперативного реагування правоохоронних органів. Головною перевагою відеоспостереження з елементами ШІ є здатність зменшувати людські помилки та затримки, що є властивими ручному моніторингу. Оператори можуть втомлюватися або пропускати важливі події, тоді як алгоритми ШІ забезпечують безперервний, нерозсіюваний контроль. Постійний аналіз сприяє швидшому реагуванню, яке може врятувати життя під час надзвичайних ситуацій, таких як терористичні напади, насильницькі злочини або термінові втручання. Крім того, системи відеоспостереження на базі ШІ мають масштабованість та здатність до адаптації: чим більше міст розширюють свою інфраструктуру моніторингу, тим більше їх можна оновлювати та навчати для розпізнавання нових шаблонів загроз. Такі функції, як розпізнавання облич, виявлення об’єктів і поведінковий аналіз, ще більше підсилюють їх можливості ідентифікувати підозрюваних або підозрілі об’єкти в публічних просторів. Попри ці переваги, відеоспостереження з ШІ викликає й значні етичні та приватні занепокоєння.

Захисники приватності попереджають, що масове моніторинг із застосуванням ШІ може призвести до масового спостереження, порушуючи права особистості на приватність та свободу через безперервне збирання даних і детальне профілювання без згоди. Критики також вказують на можливі зловживання, зокрема дискримінаційне націлювання окремих демографічних груп через упереджені алгоритми або зловживання технологіями розпізнавання облич. Відсутність прозорості та відповідальності в окремих реалізаціях посилює занепокоєння, адже громадяни часто залишаються не обізнаними щодо обсягів спостереження або способів збереження і використання даних. У відповідь експерти та громадські організації закликають до впровадження чітких нормативних рамок і сильного контролю, щоб забезпечити дотримання прав людини і етичних стандартів у системах ШІ. Зокрема, рекомендується обмежувати збір даних, забезпечувати безпеку їх збереження, публічно інформувати про використання ШІ, а також створювати механізми громадського участі і захисту від зловживань. Деякі міста вже почали застосовувати такі заходи — анонімізуючи дані, обмежуючи доступ до конфіденційної інформації і регулярно проводячи аудити щодо справедливості та точності роботи систем ШІ — при цьому акцентуючи увагу на залученні громадськості для балансування технологічних переваг і захисту основних свобод. З розгортанням у містах систем штучного інтелекту для громадської безпеки ці технології мають великий потенціал змінити підходи до забезпечення безпеки. Однак їхній успіх залежить не лише від технічної ефективності, а й від етичних аспектів, правових структур і довіри суспільства. Постійні дослідження, прозоре управління і обґрунтована громадська дискусія стануть ключами до відповідального майбутнього впровадження відеоспостереження на основі ШІ у світі.