Коли інтерфейси штучного інтелекту стали загальнодоступними, я почав отримувати рекламу від додатків на кшталт Gencraft, які просували створення зображень «жінок мрій» — переважно красивих, струнких і білих жінок. Ці зображення, створені штучним інтелектом, що відображають стійкі гендерні стереотипи, піддалися критиці з боку феміністок, які сподівалися, що штучний інтелект змінить застарілі гендерні норми. Натомість технології та культура продовжують відображати традиційні погляди, втілюючись у застосунках ШІ, таких як віртуальні подруги, що задовольняють чоловічі фантазії без фізичних чи емоційних потреб. У відповідь на це художниці Енн Гірш та Мая Ман запустили проєкт "Ugly Bitches", критичний до стандартів краси. Вони використовували ляльки для навчання генеративної мережі, навмисно створюючи недосконалі, дивні зображення, що контрастують з відполірованими образами, які часто можна побачити онлайн.

Їхня робота критикує концепцію «ідеальної жіночності» і демонструє, як стереотипи краси зберігаються, незважаючи на виклики, які ставляться перед ними в феміністичному мистецтві протягом десятиліть. Так само Арвіда Бістрем використовувала додаток для «оголення» в своєму проєкті «У хмарах», показуючи, як штучний інтелект сприймає та реконструює людські тіла в змодельованих порнографічних зображеннях. Її робота руйнує традиційні норми краси шляхом взаємодії з ШІ, виявляючи його приховані упередження. Дослідження Бістрем підкреслює постійну культурну фіксацію на певних стандартах краси, незважаючи на зміну динаміки тих, хто встановлює ці ідеали — від модельних агентств до інфлюенсерів. Однак критики зауважують, що навіть проєкти, які здаються феміністичними, можуть ненавмисно підтримувати стандартні норми краси, особливо коли вони відображають обмежені перспективи, зосереджені переважно на білизні та певних типах тіл. Зрештою, ці мистецькі починання запрошують глядачів поставити під сумнів і протистояти усталеним суспільним нормам, а не мимоволі підтримувати їх.