Зростання кількості відеоконтенту, створеного за допомогою штучного інтелекту, викликає значну дискусію в галузі цифрових медіа, ставлячи на передній план термінові етичні питання. З розвитком технологій ШІ все більше впливає на спосіб створення, поширення та споживання відео, що спонукає лідерів галузі, етиків і політиків до обговорень відповідального використання та соціального впливу. Основною турботою є автентичність відео, створених ШІ. На відміну від традиційного контенту, створеного за допомогою людських зусиль — таких як зйомка, анімація або монтаж — ШІ може фальсифікувати кадри, видавати себе за інших людей і маніпулювати аудіо та візуальним матеріалом з неймовірною реалістичністю. Це розмиває межу між справжнім і підробленим контентом, ускладнюючи для глядачів розпізнавання правди від обману та підкреслюючи необхідність захисту довіри та цілісності у цифрових медіа. Ще однією важливою проблемою є згода. Традиційне виробництво відео вимагає дозволу від осіб, що зображені, тоді як відео з ШІ часто використовують дані з публічних архівів або соціальних мереж без чіткої згоди. Це порушує етичні та правові норми, особливо коли зображення людей використовуються без дозволу у потенційно шкодочинних або вводячих в оману цілях. Сучасне законодавство ще недостатньо пристосоване до таких випадків, тому потрібні нові правила, що поважають приватність і права на цифрове відтворення. Можливість зловмисного використання таких технологій, зокрема для створення глибоких фейків, ускладнює етичну ситуацію.

Зловмисники можуть використовувати відео з ШІ для наклепу, політичної пропаганди, шахрайства або залякувань, що ставить під загрозу репутацію і стабільність суспільства, руйнуючи довіру до медіа і інституцій. Боротися з цим є пріоритетом для всіх секторів. У відповідь експерти закликають до запровадження всеохоплюючих стандартів щодо використання відео з ШІ, зосереджуючись на ключових заходах: по-перше, створенні чітких протоколів отримання згоди для забезпечення інформованої дозволу або ефективної анонімізації, що охороняє права особи; по-друге, підтримці прозорості шляхом розкриття участі ШІ у створенні або зміні контенту, що допомагає аудиторії робити обґрунтовані висновки і зберігати довіру; по-третє, впровадженні потужних інструментів виявлення та запобігання для боротьби з поширенням шкідливого контенту разом із просвітницькими кампаніями щодо підвищення медійної грамотності. Досягнення цих стандартів вимагає співпраці між розробниками технологій, контент-мейкерами, правовими органами та громадянським суспільством для створення збалансованих правил, що стимулюють інновації і водночас захищають права індивідуумів і громадське благо. Політики повинні враховувати як технічні, так і етичні складнощі, щоб забезпечити відповідальність і чесне спілкування. З ростом ролі ШІ у створенні контенту вирішення цих етичних питань є критично важливим для захисту осіб та спільнот, а також для збереження довіри до цифрових медіаекосистем. Без активних зусиль штучне інтелекту створення відео може підірвати основоположні принципи прозорості й відповідальності. У майбутньому відданість етичним стандартам у медіа на основі ШІ формуватиме розвиток цифрового оповідання та обміну інформацією. Відповідальні практики зможуть використовувати творчий і освітній потенціал ШІ, мінімізуючи ризики та сприяючи більш інформованому і стійкому суспільству. Постійна дискусія навколо відеоконтенту, створеного за допомогою ШІ, є важливим етапом у сфері медіа-технологій і етики, що потребує виважених дій і відповідального керівництва з боку всіх зацікавлених сторін.