19 травня я мав честь відвідати церемонію вступу офіцерів Військово-морського резерву Колумбійського округу, коли їх призначили енсинами ВМС США та другим лейтенантам Корпусу морської піхоти США. Це був яскравий день із ніжним вітерцем, який граціозно колихав усі прапори. Після вручення прапорів розпочалася церемонія з християнського молебню. Майбутні офіцери присягнули на підтримку та захист Конституції, піднявши праві руки в напрямку справжньої Конституції, яку зберігають через вулицю від Військово-морського меморіалу у Національному архіві. Я був присутній на сцені як представник свого університету, який становить приблизно одну п’яту студентів NROTC у районі. Це був той випадок, коли важко не відчути порив патріотизму, гордості та подяки за цих молодих американців. Головним доповідачем був видатний лейтенант-генерал морської піхоти, який звернувся до нових офіцерів з теми лідерства. Ознайомившись із його кар’єрою та поспілкувавшись із ним, було очевидно, що він глибоко розуміє цю тему. Він поділився кількома пунктами, які глибоко мене резонують, і допомогли сформулювати думки, що я обдумував від останньої поїздки до Риму.

Я почав робити нотатки на звороті програми церемонії. Його поради щодо лідерства, відповідального за підлеглих, підсумовувалися у фразі, яку він вигадував: «лідерство з піднятими головами і вільними руками». Він наголосив на тому, щоб не дозволяти технологіям ставати між людьми. «Залучайте їх особисто, обличчя до обличчя, коліно до коліна. Будьте цілком присутніми». Хоча я і не був його цільовою аудиторією, багато з того, що він сказав, прояснило важливі принципи проектування штучного інтелекту, які я розглядав із католицької точки зору після участі у дводенному форумі з AI у Касині Піо IV у вальтанській садибі Ватикану минулого листопада. Ця подія була присвячена обговоренню розвитку AI для служіння місії Церкви.