Нова захоплююча п'єса Айяда Актера, *McNeal*, у Театрі Лінкольн-центра, досліджує занепад відомого письменника та вплив великих мовних моделей (LLMs) на творчість та оригінальність. В п'єсі бере участь Роберт Дауні-молодший, який повернувся на сцену після 40 років, і постають важливі питання про роль штучного інтелекту у написанні та мистецтві. Актер, який виграв Пулітцерівську премію за *Disgraced*, визнає трансформаційну силу штучного інтелекту у сприйнятті та написанні текстів. Замінюючи повне заперечення, він пропонує, що він може допомагати людським авторам. Він і Дауні, разом з режисером Бартлеттом Шером, брали участь у жвавих обговореннях тем п'єси, що охоплюють перетин штучного інтелекту з ширшими питаннями, такими як ідентичність та культура відміни. Персонаж Джейкоба МакНіла втілює боротьбу художників, які орієнтуються у змінюваному культурному ландшафті. Актер посилається на впливових письменників, розмірковуючи, як вони могли б відреагувати на сучасні виклики.

Він висловлює відданість захисту мистецтва, хоча й визнає етичні складнощі, накладені штучним інтелектом та корпоративними інтересами. Розмова переходить до ефективності LLM у творчих процесах, Дауні зауважує, що, хоча вони не мають нюансів людської творчості, вони можуть виробляти цікаві результати. Шер підкреслює, що суть режисури та художньої інтерпретації залишається унікально людською і її важко відтворити за допомогою технологій. Досліджуючи наслідки штучного інтелекту для творчості, Актер зазначає історичні прецеденти художнього впливу та запозичення, порівнюючи сучасний ландшафт з практиками Шекспіра. Дауні підкреслює потенційно трансформаційний досвід живого театру серед зростання цифрових технологій, таких як *ABBA Voyage*, тоді як Актер залишається оптимістичним щодо тривалого людського зв'язку у театрі. Зрештою, *McNeal* відображає виклики та можливості, які штучний інтелект вводить у мистецтво, причому Актер прагне автентично інтегрувати штучний інтелект у свій творчий процес. Їх обговорення підкреслює віру в те, що технології змінюють ландшафт, але глибокий вимір людського досвіду у театрі залишається незамінним.