Постає питання: чи повинні романтичні партнери бути біологічними людьми, чи незабаром штучний інтелект і роботи стануть прийнятними альтернативами?Це запитання не є просто мимолітною тенденцією; нормалізація кохання з боку штучного інтелекту може кардинально змінити наше життя. Ця ідея може викликати дискомфорт, і це навмисно. У світі технологій існує тенденція розглядати штучний інтелект як схожий на людину, водночас припускаючи, що люди можуть стати застарілими, оскільки штучний інтелект швидко прогресує. Подібні дискусії можуть мати значний вплив і бути прибутковими, оскільки вони ставлять під сумнів наші уявлення про свідомість і існування, спонукатимуть нас переосмислити, що означає бути людиною. Ще нещодавно багато хто вважав свідомість всього лише побічним продуктом нашого оточення, але зараз вона все більше розглядається як цінність — мета, яку повинен досягти штучний інтелект. Любов може стати ще однією метою для технологій, особливо коли нові симуляції штучного інтелекту можуть найближчим часом бути інтегровані в соціальні медіа, де користувачі легко можуть розвинути прив’язаність. Цей зсув може ознаменувати нову еру романтичних стосунків, призводячи до глибоких змін у людських взаємодіях. Хоча ми не можемо передбачити наслідки цієї "революції кохання", вона є значним соціокультурним експериментом, який, ймовірно, перевершить вплив соціальних медіа. Зростання впливових, емоційно привабливих партнерів на основі штучного інтелекту може призвести до складних емоційних динамік, особливо серед молодших користувачів, які вже активно залучені в онлайн. Еволюція інтерфейсів штучного інтелекту має на меті зробити взаємодії легшими і приємнішими. Оскільки “агентні” штучні інтелекти — здатні запам'ятовувати уподобання користувачів і діяти автономно — стають звичайними, вони можуть створити ілюзію справжніх стосунків, спонукаючи людей проектувати емоції на цих агентів. Прихильники стверджують, що штучний інтелект може допомогти людям покращити свої навички стосунків.

Дехто вважає, що супутники на основі штучного інтелекту можуть забезпечити необхідне навчання, хоча є скептицизм щодо того, чи зможуть користувачі врешті-решт перейти до реальних людських стосунків. Хоча деякі бояться, що штучний інтелект може зменшити справжній людський зв'язок, інші бачать потенційні переваги в підтримці розвитку соціальних навичок за допомогою штучного інтелекту. Однак виникають побоювання з приводу випадків, подібних до випадку підлітка, який, як стверджують, отримав шкідливі поради від супутника на основі штучного інтелекту. Критики попереджають, що підвищення утримання користувачів через взаємодії на основі штучного інтелекту може призвести до нездорової залежності, подібної до досвіду в соціальних медіа. Попри те, що деякі вбачають обіцянку в стосунках, вдосконалених штучним інтелектом, скептицизм залишається. Багато дискусій щодо майбутнього штучного інтелекту часто коливаються між дистопійними страхами і оптимістичними прогнозами стосунків між людьми та штучним інтелектом, відображаючи глибші тривоги щодо ролі технологій у суспільстві. Тест Тюринга, який колись вказував на здатність комп'ютера імітувати людські реакції, зараз здається застарілим у керівництві розвитком штучного інтелекту. Агенти розробляються так, щоб втілювати особистості, що може призвести до плутанини щодо природи цих взаємодій. У дебатах навколо місця штучного інтелекту та його користі для людства, видається, бракує уваги, щоб зрозуміти, що означає сприяти справжньому людському зв’язку на тлі технологічної хвилі. У суті, зростання кохання на основі штучного інтелекту кидає виклик нашому розумінню стосунків і емоційного задоволення. Хоча багато в технологічній спільноті прагнуть прийняти цей розвиток, залишаються побоювання щодо емоційних наслідків стосунків на основі штучного інтелекту, особливо для вразливих груп населення. Оскільки ми намагаємось орієнтуватися в цій невизначеній території, ми повинні критично оцінити наслідки штучного інтелекту для людського досвіду та взаємодій.