Витік 16 мільярдів паролів: що насправді трапилося? У червні 2025 року дослідники з кібербезпеки компанії Cybernews розкрили один із найбільших витоків облікових даних у історії: понад 16 мільярдів логінів, рознесених по приблизно 30 великих наборах даних, були вільно доступні в Інтернеті. Замість одного великого зламу, цей витік став наслідком багаторічної роботи інфостілеарного шкідливого програмного забезпечення, яке мовчки заражало пристрої і витягало всю можливу інформацію — від паролів і файлів cookies до активних токенів сесій і історії входів на вебсайти. Багато з цих облікових записів залишаються актуальними і сьогодні, торкаючись таких гігантів платформи, як Google, Apple, Facebook, Telegram, GitHub і навіть різних державних систем. Деякі з наборів даних мали до 3, 5 мільярда записів, і протягом певного часу більша частина цієї інформації була доступна на публічних серверах без необхідності якихось особливих навичок з хакінгу. Тільки у 2024 році шкідливе програмне забезпечення для крадіжки даних спричинило 2, 1 мільярда викрадених облікових записів, що становить майже дві третини всіх крадіжок за допомогою таких інструментів, підкреслюючи зростаючу загрозу. Чому витік 16 мільярдів паролів показує обмеження традиційних систем входу Цей злам підкреслює фундаментальні слабкості традиційних систем автентифікації, що й досі широко використовуються. Повторне використання паролів є поширеним явищем, тому при компрометації одного акаунта хакери можуть отримати доступ до інших сервісів за допомогою підбору або атак методом «перевірки облікових даних». Наявність у витоках токенів сесій — цифрових ключів до автентифікованих акаунтів — лише посилює проблему. У зв’язку з доступністю інструментів шкідливого ПЗ як послуги, хакери з легкістю можуть купити викрадені дані й автоматизувати злами без прямого цілеспрямованого впливу на жертву. Ці чинники створюють ідеальні умови для крадіжки особистих даних, фінансових афер та порушень приватності, що свідчить про недостатність використання одноступеневої авторизації (2FA) і менеджерів паролів як єдиних заходів захисту. Тому увага все більше зосереджується на корінних рішеннях, таких як системи цифрової ідентичності на базі блокчейна, що не залежать від паролів. Потреба у безпарольній автентифікації та блокчейні Після таких масштабних витоків знову з’являється поширена рекомендація: використовувати сильні унікальні паролі; застосовувати менеджери паролів, такі як 1Password або Bitwarden; увімкнути 2FA; перейти на passkeys із біометрією; і моніторити витоки за допомогою інструментів сканування темної мережі. Хоча вони й корисні, ці заходи — лише тимчасове рішення для системи без внутрішньої стійкості.

Користувачі залишаються вразливими до фішингу, шкідливих програм і слабких додатків. З масштабами та складністю нових зламів експерти дедалі більше підтримують ідею управління цифровою ідентичністю у Web3 для довгострокової безпеки. За допомогою блокчейна вони можуть перетворити модель автентифікації від реактивної до проактивної інфраструктурної архітектури — буквально замінивши зламану систему. Засвідчення історії системи паролів сягає ще 1960-х років, коли в MIT створено систему Compatible Time-Sharing System, вже тоді обговорювалися питання безпеки, доводячи, що уразливості паролів не є новиною. Чи може блокчейн-довірча ідентичність стати рішенням? З огляду на викриття мільярдів паролів, актуальне запитання — чому досі зберігається залежність від паролів. Багато розробників, установ і захисників приватності вважають, що цифрова ідентичність на базі блокчейна — це саме той необхідний альтернативний шлях. Що вирішує цифровий ID на базі блокчейна Децентралізовані системи ідентифікації на базі блокчейна змінюють звичну модель, повертаючи контроль і власність цифрових даних користувачам через концепцію самоврядної ідентичності (SSI). Замість централізованих баз даних, що є мішенню для масштабних зломів, блокчейн використовує децентралізовані ідентифікатори (DID) — унікальні приватні ключі, збережені в мережі та належать виключно користувачу, без єдиного сховища для атак. Ключові переваги: - Відсутність єдиної точки відмови: на відміну від централізованих систем, що містять мільйони облікових записів, ідентичність у блокчейні не має центрального сервера, який можна зламати. - Мінімальна кількість переданої даних: за допомогою перевірених сертифікатів (Verifiable Credentials) користувачі можуть підтверджувати певні характеристики (наприклад, вік або освітній рівень), не передаючи цілі документи. Передові тепер-і-не знаю (Zero-Knowledge Proofs) дозволяють підтверджувати заяви (наприклад, "Мені понад 18") без розголошення вихідної інформації. - Захист від підробки та аудит: сертифікати, що видаються цифровим гаманцям користувачів, підписані криптографічно і мають часові позначки, що робить підробку або несанкціональні зміни майже неможливими. Ця модель — самоврядна ідентичність — радикально змінює сучасну уразливу інфраструктуру ідентифікації. Хто тестує рішення блокчейн-ідентифікації? Хоча вони й перебувають ще у стадії розвитку, системи управління ідентичністю у Web3 вже дають реальні результати. ЄС впроваджує eIDAS 2. 0 та European Blockchain Services Infrastructure (EBSI) для видачі недоторканних цифрових дипломів і сертифікатів у межах країн-членів. Німеччина і Південна Корея тестують системи цифрової ідентичності на блокчейні, які потенційно зможуть замінити фізичні документи у країнах. Водночас стартапи, такі як Dock Labs, Polygon ID і TrustCloud, розробляють платформи для створення, управління і вибіркового поділу сертифікатів для державних служб, банкінгу, освіти тощо. Отже, витік 16 мільярдів паролів демонструє критичні недоліки застарілих систем входу і підкреслює термінову необхідність впровадження інноваційних Рішень на базі блокчейна, що обіцяють підвищити безпеку, приватність і контроль користувачів.