Остання вірусна стаття Джеймса Воша з Нью-Йорка «Кожен шахраює щодля навчання у коледжі» вже не шокувала своєю розкриттям тотальної ролі штучного інтелекту в освіті — це було очевидним для кожного, хто знайомий із сучасними школами. Скоріше, Вош показав, як студенти створили зрілий раціональний аргумент, який виправдовує їхнє використання штучного інтелекту, демонструючи поширене, випадкове ставлення до списування. Покоління Z та Alpha позбавлені культурного опору AI, який був у старших поколінь. ChatGPT завершив трансформацію, розпочату iPhone, сприяючи формуванню покоління, яке окрім нерозуміння пишущого слова, налаштоване ворожо до грамотності. Працюючи багато років викладачем і репетитором з історії, англійської та театру, я стверджую, що смерть традиційного домашнього есе потребує глибоких реформ і переосмислення значення освіти. Цей зсув дає можливість повернути освіту до духовних ідей. ChatGPT показав, наскільки бездушним стало написання есе для студентів. Щоб протистояти академічному шахрайству, освіта і грамотність повинні залучати душу. Якщо метою лишаються лише оцінки, штучний інтелект продовжить зловживати, але якщо пріоритетом стане особистий та внутрішній розвиток, AI може бути цінним, хоча й обмеженим, навчальним інструментом. Захоплення AI у написанні завершують тривалий занепад умов, що підтримують довготривале мислення й письмо. Молодь перебуває у інформаційному середовищі, hostile до цих навичок. Саме есе — залишок минулої епохи, коли студенти регулярно читали книги або дивилися повні фільми та програми — стандарти 1935 або навіть 2000 років, які тепер здаються недосяжними. Сьогоднішні підлітки, за винятком окремих випадків, навряд чи здатні слідувати складним шоу або класичній літературі. Широке використання ChatGPT не для планування чи коректури, а для створення письмового висловлювання виявляє, що молоді бракує навичок комунікації, слухання та критичного мислення. Це пояснюється не лише зменшенням читання, а й зникненням щоденних вербальних ритуалів, таких як писання нотаток, ведення щоденників, прослуховування проповідей, розповідання історій або організація активностей. Внаслідок цього молодь використовує менше слів і все частіше стикається з труднощами у структуризації та передачі інформації. Школи не змогли замінити ці втрачені соціальні ритуали, ставши фабриками дипломів, які ігнорують зниження вербальної вправності і іноді наймають педагогів без цих навичок. Американська освіта від дитсадка до аспірантури зосереджена на отриманні кваліфікацій та пошуку роботи, звузивши значення довгих письменницьких робіт до перешкоди, а не ключового способу навчання. Есе, створене ChatGPT, символізує культурну ідею, що школа — про оцінки, коледж — про зв’язки й кар’єру, досяжні тепер з мінімальними зусиллями. Тому стресовані та залежні від екранів молоді не бачать сенсу докладати додаткових зусиль, а освітня культура не пропонує їм справжньої альтернативи. Інфляція оцінок і змагальні зусилля за коледжські місця стимулюють розрахунки на виживання, а не нащення справжнього зусилля. Написання есе — це як виведений організм, який не відповідає реальності студентів.

Коли студенти подають роботи, згенеровані ШІ, й захищають своє право на таке застосування, вони відкидають ідею, що їхнє співтовариство цінує послідовне писання або критичне мислення. Очікувати, що цифрові носії мови зможуть створювати логічні, багато речень arguments — так само неправдоподібно, як сподіватися на виконання сільськогосподарських обов’язків у XIX столітті; тут немає жодних загальноприйнятих соціальних традицій на таку підтримку. Отже, викладачам потрібно радикально змінити акцент від поверхневих досягнень і сприяти розвитку навичок читання, письма й усного спілкування як основ для людської гідності та самореалізації. Хоча AI може справлятися з рутинними задачами, важливе питання полягає в тому, які когнітивні та комунікативні функції мають бути цінними та гідними для людської натури, особливо молоді. Зі світською метою освіти слід підтримувати підхід, схожий на християнський гуманізм: цінувати уважне читання та тривале писання як спосіб розвивати метафізичний потенціал душі. Ця точка зору, підтримана традицією і логікою, наголошує, що студентам потрібні переконливі причини для розвитку справжніх навичок писання. Учителі мають подавати приклади пристрасної та функціональної грамотності, щоб переконливо донести ці причини. Хоча згадка про «душу» звучить релігійно, вона узгоджується з секуляриним гуманізмом і відлунює думки таких мислителів, як Вільям Джемс і Кардинал Ньюмен. Ця ідея має практичну цінність, бо тримає нас подалі від капітуляції перед бездушними суперінтелектами. Практики, що розвивають нашу людську сутність, схожі радше на релігію, ніж на технократію, і можуть стати мостом між секулярним і релігійним поглядом на AI. Якщо згадати приказку: «Студенти, що відчувають себе машинами, будуть використовувати машини». Декілька десятиліть викладачі ставали дедалі секулярнішими та технократичнішими, але настав час зробити акцент більш християнським. Папа Леон XIII, який історично критикував дегуманізуючі наслідки індустріалізації, міг би стати провідником цієї трансформації. Поняття душі виступає як консолідуюча ідея: можна вірити в небесну душу або у душу, що чинить опір перетворенню на кіборга. Душа втілює цілісність, мету та унікальність, надає мотивацію для роботи й зростання. Душа, як м'яз, може бути посилена; мозок — це просто неефективна велика мовна модель. Студенти, що бачать себе машинами, будуть покладатися на машини; ті ж, хто розуміє свою людськість, зможуть встановлювати межі з технологіями. Декадінням підтримувалися ідеї беззмістовних «бовдурських робіт», підтримуваних також безглуздим навчанням. Життя і праця виглядають штучними й порожніми; штучний інтелект ідеально вписується у цей механічний сценарій. Повернення до метафізики в освіті може сприяти аналогічним поверненням у роботі та інших сферах, наголошуючи на гідності та смислі. Минимально, молодь має усвідомити, що рівень грамотності і глибоке мислення — це ключові навички для роботи з AI і повноцінного життя, щоб мати змогу на свідомому рівні погоджуватися з технологіями і не бути пасивно ними керованими.