Філадельфійський ін پیر виправдовувався критикою після публікації «лісту літнього читання на 2025 рік», що містив кілька вигаданих назв книг, неправильно приписаних відомим авторам. Помилка з’явилася як у друкованому додатку «Heat Index», так і у Chicago Sun-Times, спричинивши широку негативну реакцію і піднявши питання про зростаючу роль штучного інтелекту (ШІ) у журналістиці та ризики поширення неправдивої інформації, створеної за допомогою ШІ. Серед сфабрикованих творів був роман «Tidewater Dreams», неправильно приписаний Ізабелі Альєнде. Читачі, знайомі з творчістю Альєнде, швидко визначили, що ця назва не існує, що спричинило обурення у соцмережах і поставило під сумнів довіру до видань, які користуються ШІ без належної перевірки фактів. Список створив незалежний журналіст Марко Бускалья, який згодом зізнався, що використав інструменти ШІ для його складання й не перевірив деталі перед публікацією. Його признання підкреслило виклики, з якими стикаються журналісти, довіряючи ШІ для швидкого створення контенту, що часто ставить під загрозу точність і надійність. Цей випадок підкреслює напругу між перевагами ШІ у створенні контенту й етичним обов’язком медіа зберігати довіру аудиторії. Хоча ШІ може автоматизувати завдання, пропонувати ідеї й збирати дані, ризик помилок і вигадок залишається без ретельного людського контролю.

Випадок демонструє, як надмірна залежність від ШІ без належного нагляду може пошкодити репутацію видання і заплутати аудиторію. Експерти галузі наголошують на необхідності відповідального впровадження інструментів ШІ у редакційні процеси, виступаючи за ретельний людський контроль для гарантування точності перед публікацією. Соціальні мережі посилили суперечку, оскільки користувачі швидко викрили невідповідності, підкреслюючи важливість медійної грамотності та критичного ставлення до контенту, створеного ШІ. В майбутньому закликається медіаорганізації встановлювати чіткі керівні принципи щодо використання ШІ в редакційних процесах, підтримувати прозорість щодо застосовуваних методів та інвестувати в ресурси для перевірки фактів і навчання журналістів роботі з ШІ. Досвід «Філадельфійського ін інгвайєра» є застережливим уроком про небезпеки впровадження ШІ у журналістику без належних заходів безпеки і відображає ширші проблеми, з якими стикається медіа, адаптуючись до цифрових технологій — баланс між інноваціями, довірою і етикою. З прогресом ШІ співпраця між розробниками технологій, журналістами і медіа-організаціями буде ключовою для використання переваг і мінімізації недоліків. Підтримання журналістських стандартів і надання точної інформації залишаються важливими для збереження громадської довіри. На завершення, інцидент з вигаданим літнім списком читацьких книг підкреслює необхідність пильності й людського контролю у створенні контенту на основі ШІ. Це ілюструє як можливості, так і ризики новітніх технологій у журналістиці, наголошуючи, що відповідальне впровадження та етичні засади мають керувати їх використанням.