Лише кілька днів після того, як Папа Лео XIV став главою Католицької Церкви, він одразу звернувся до теми штучного інтелекту (ШІ). У своїй першій прес-конференції він визнав «її величезний потенціал» та водночас наголосив на необхідності забезпечити, щоб він приносив користь усім. У своєму першому зверненні до кардиналів він пояснив свій вибір імені Лео XIV, натхненний Папою Лео XIII кінця XIX століття. Лео XIII протистояв викликам, спричиненим Індустріальною революцією, виступаючи за права працівників на тлі зростаючого капіталізму й нових технологій. Аналогічно, Лео XIV запропонував, що Церква має знову захищати людську гідність, справедливість і працю в умовах сьогоднішньої революції, керованої ШІ. На перший погляд, штучний інтелект і католицизм здаються несподіваним поєднанням — Кремнієва долина не відома тим, що слідує за директивами Ватикану. Однак історична перспектива показує, що Церква тривалий час активно займалася технологіями, підтримуючи інновації, водночас критично оцінюючи шкідливі здобутки. ШІ піднімає глибокі питання про сенс людського життя, тому духовні погляди необхідні поряд із технічною компетенцією. У Середньовіччі Католицька Церква була центром технологічного прогресу, сприяючи ідеям, що технології можуть відновити первісну досконалість людства. Монастирі пропагували девіз «ora et labora» (молитва і праця), створюючи винаходи, такі як приливні водяні колеса та новаторська металургія, млини, годинники і друкарський станок. Навіть зараз католицизм шанує чотирьох покровителів інженерів.

Як зазначає католицький етич Браян Грін, історично Церква позитивно ставилася до технологій, але відкидала ті нововведення, що загрожують людському життю, наприклад, засоби контрацепції або ядерну зброю. Папа Франциск допоміг сучасизувати підхід Церкви до технологій. Усвідомлюючи ризик відчуження, він залучав технологічних лідерів, таких як Марк Цукерберг і Тім Кук, організовував хакатони у Ватикані та хвалив відповідальний технологічний прогрес у своїй 2015 році енцикліці Laudato Si. Однак Франциск застерігав від необмеженого розвитку ШІ, що збагачує кількох осіб, ігноруючи потреби людства. Він виступав проти будь-якого сприйняття ШІ як ідеальної, богоподібної влади, натомість пропонуючи повернутися до поваги до людської агентності. Франциск також закликав до «нового християнського гуманізму», що балансуватиме людський розум і релігійне керівництво. Залучення Церкви до дискусії про ШІ є важливим, оскільки підйом цієї технології ставить перед людством екзистенційні моральні і духовні питання: запобігання концентрації влади, забезпечення економічної справедливості, визначення, яка праця має залишитися за людьми, а яку можна делегувати ШІ, і навіть питання ролі ШІ у мистецтві. Ці питання відповідають релігійному фокусу на фундаментальних людських цінностях. Духовні погляди можуть слугувати моральним орієнтиром у цю перетворювальну епоху, хоча релігія не претендує на всі відповіді. Історично Папа Лео XIII яскраво ілюстрував цей підхід у своєму енцикліці Rerum Novarum 1891 року, захищаючи права працівників під час Індустріальної революції та закладаючи релігійні засади для введення вихідних днів, щоб запобігти знецінюванню людини як простої товару. Тепер Папі Лео XIV випала унікальна можливість оновити та застосувати ці принципи до викликів, що постають перед людством через ШІ у XXI столітті.