Традиційно довіра покладалася на централізовані інституції, такі як банки, платіжні мережі та клірингові палати — закриті системи, у яких користувачі покладалися на зовнішні аудити, державне регулювання та тривалі історії відповідності для відчуття безпеки. Хоча така модель була ефективною, вона має свої недоліки, зокрема непрозорість, концентрацію влади і обмежені можливості для інновацій. Новий модель довіри з’явилася внаслідок розвитку блокчейнів та децентралізованих додатків (dApps), які покладаються не на інституції, а на сам код. Цей перехід базується на принципі відкритого коду, який є обовʼязковим у блокчейні. Відкритий код дозволяє будь-кому перевіряти протоколи, аудитувати смарт-контракти та підтверджувати поведінку системи; без цього користувачі не можуть справді знати, з чим вони мають справу. На перший погляд, відкритий код і приватність здаються суперечливими: якщо код публічний, як забезпечити конфіденційність?З розповсюдженням прийняття блокчейнів баланс між прозорістю та приватністю став ключовим і часто неправильно зрозумілим викликом. Відкритий код створює довіру без посередників і підтримує децентралізацію. Публічні коди постійно переглядаються розробниками та дослідниками безпеки, що призводить до створення надійних, безпечних систем, таких як OpenSSL, Linux та Bitcoin, безпека яких з часом посилюється. Цей підхід має історичне коріння у криптографа Августа Керкхоффа, який стверджував, що безпечна система залишається такою, якщо її дизайн відкритий, але її секретний ключ залишається приватним — це принцип Керкхоффа, основа сучасної криптографії. Відкритий код реалізує це, роблячи код публічним для незалежної перевірки, що відрізняється від прозорості даних. Протоколи можуть бути відкритими, але при цьому зберігати конфіденційність користувачів, що є сучасним напрямком у технології блокчейн. Спочатку блокчейн-наголос робився на прозорості з відкритими транзакціями — це був необхідний компроміс до появи технологій збереження приватності, наприклад, так само, як початковий веб використовував незашифрений HTTP-трафік, поки не з’явився TLS у 2006 році.

Сьогодні публічне записування чутливих даних, таких як зарплати або особисті фінанси, є неприйнятним, тому наступним викликом є відновлення приватності без втрати можливості аудитувати. Технології збереження приватності (PETs) вирішують цю проблему. Хоча деякі PETs, наприклад, довірені виконувальні середовища (TEE), не є відкритим кодом, всі криптографічні PETs, що використовуються у блокчейні, мають відкритий код. Наприклад, доведення нульової правдивості (ZKP) дозволяють підтвердити істину без розкриття деталей, що дає можливість здійснювати приватні транзакції та перевірки особистості у мережі. Сучасні системи ZKP, такі як PlonK, Groth16 і STARKs, є відкритим кодом і проходять глобальне рецензування. Повністю гомоморфне шифрування (FHE) дає змогу обчислювати на зашифрованих даних, дозволяючи смартконтрактам працювати без розшифровки вхідних даних; бібліотеки шифрів, такі як TFHE-rs, також є відкритим кодом. Безпечні багатосторонні обчислення (MPC) дозволяють кільком сторонам спільно виконувати обчислення без розкриття окремих введених даних, і багато протоколів MPC, зокрема, порогові підписи та розподілене генерування ключів (DKG), є відкритим кодом — адже довіра вимагає прозорості механізмів. Насамкінець, досягнення приватності в мережі починається з прозорості коду. Відкритий код не є загрозою приватності; навпаки, він є необхідним для того, щоб гарантувати коректність роботи систем із конфіденційністю, без прихованих вад чи задніх дверей, і для відкритості до покращень спільнотою. Майбутнє блокчейну та децентралізованих фінансів залежить від балансу між приватністю та можливістю аудиту шляхом відкритого розкриття та ретельного аналізу систем. Саме це є метою відкритого коду і, на нашу думку, єдиним життєздатним шляхом руху вперед.